«Мамо, не плач. Відпусти... Я злітаю... Жаль, моїх крил не побачиш, та знай, - я тебе, мамо, й на небі кохаю... Я вже в раю...я тебе відпускаю... і ти мене відпускай»
2 серпня 2024 року в селищі Погребище Перше провели в останню путь відважного воїна, начальника третьої прикордонної застави, першого відділу прикордонної служби, прикордонної комендатури швидкого реагування прикордонного загону Державної прикордонної служби України, старшого лейтенанта Супруна Олександра Івановича.
У церемонії прощання з відважним воїном взяли участь рідні та близькі, представники духовенства, друзі, однокласники, представники міської ради, колеги по службі, побратими, жителі Адамівського старостату та інших населених пунктів Погребищенської територіальної громади, що прибули розділити горе та підтримати сім’ю та рідних загиблого воїна.
На кладовищі начальник управління соціального захисту населення Анатолій Тимощук у своєму виступі розповів про життєвий шлях Олександра: «Олександр народився 11 жовтня 1990 року. В 1997 році пішов у перший клас школи №6 в с-ще Погребище Перше. Після закінчення школи у 2006 році вступив до Козятинського професійного училища, де здобув спеціальність помічник машиніста. З 5 лютого 2010 року прийнятий на військову службу за контрактом до військової частини 2260. У 2017 році закінчив Київську академію міністерства внутрішніх справ, здобув професію юрист. У 2024 році закінчив Державний податковий Університет по спеціальності правоохоронна діяльність. З перших днів повномасштабного вторгнення країни агресора став на захист держави. Одружений, має двох дітей».
Від імені Погребищенської міської ради висловив щирі співчуття рідним Олександра Івановича та зазначив, що світлий, добрий спомин про звитяжного Захисника України Олександра назавжди залишиться у наших серцях.
Юрій – представник Державної прикордонної служби України, подякував батькам за те, що виховали такого мужнього, бойового та вірного товариша. Він зазначив, що Олександр себе проявив дуже позитивно, у нього були дуже близькі стосунки з військовими, не дарма на фронті у нього був позивний «КЕНТ», бо він для усіх був не тільки начальником, а й другом. Олександр одним із перших під час повномасштабного російського вторгнення став на захист столичних рубежів, потім східних рубежів держави. За рік проходження військової служби отримав звання старшого лейтенанта. Був зразковим лейтенантом, підтримував інших, на нього завжди можна було покластися. Завжди відповідальний, цілеспрямований, дисциплінований. До останнього подиху залишався відданим військовій присязі і своїй державі. Низький уклін за подвиг нашому Захиснику!
Капелан Державної прикордонної служби України Андрій у своєму виступі сказав: «Схиляючи голову перед труною із загиблим Олександром, ми низько кланяємось кожному, хто боронив нас і боронить. Жодне ім’я, яке нині закарбоване у книзі Героїв України, не повинне бути забутим. Олександр робив все, що міг, задля того, щоб підтримати, доповнити, допомогти. І нашим обов’язком є сьогодні, як і в подальшому – молитися за нього. Чогось сьогодні люди забули, що в країні іде війна. А забули завдяки таким, як Саша. Бо такі, воїни, як він, не допускають прориву ворога углиб нашої держави. Нема сьогодні минулого. Нема сьогодні майбутнього. Є тільки сьогодні, де треба просто молитися на перемогу. Є тільки ЗСУ, - сьогодні від яких залежить завтра. Поки є такі люди, які здатні покласти своє життя, життя продовжується, є країна, є майбутнє».
Зі словами співчуття також до рідних і близьких загиблого воїна звернувся Благочинний Православної церкви України Погребищенської громади протоієрей отець Петро, який, зокрема, сказав, що сьогодні історію творять наші герої, такі як Олександр. Ми впевнені у наших Збройних Силах, але наші військові теж мають відчувати нашу підтримку, нашу згуртованість та нашу єдність. Ми на своїй землі. Ми нікого і нічого не боїмося. Ми нічого і нікому не винні. Маємо усі разом молитися за наш народ, за Україну. Вічна і світла пам'ять Герою! Слава Україні!.
Висловлюємо щирі співчуття сім’ї, рідним, близьким, колегам та побратимам Героя України. Схиляємо голови та шануємо кожного, хто поклав своє життя за свободу і любов до рідної землі.
Поховали земляка-Героя з усіма почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України.
Імена наших Героїв навіки вписані в історію Погребищенської громади та України. Спочивай з миром воїне!!! Слава Україні! Героям Слава.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
