Мешканці Погребищенської громади схилили голови у глибокій скорботі, - зустріли Героя Олександра Рабцуна і провели мужнього Захисника в останню земну дорогу
29 жовтня 2026 року мешканці Погребищенської громади зустріли і у с. Довгалівка провели в останню земну дорогу Героя Олександра Леонідовича Рабцуна.
У церемонії прощання із захисником взяли участь рідні та близькі, представники міської ради, духовенства, побратими, жителі Погребищенської територіальної громади, що прибули розділити горе та підтримати рідних загиблого воїна.
Священнослужителі Православної церкви України відспівали захисника Батьківщини відповідно до релігійних канонів в будинку, місцевому Храмі Різдва Пресвятої Богородиці та на кладовищі.
Після заупокійного парастасу місцевий священник отець В’ячеслав сказав, що ворог іде сюди, щоб убити нас усіх, щоб України не існувало. Сьогодні знову з наших вуст звучить: «Давайте зупинимося, давайте віддамо оцю половинку України — і на цьому все закінчиться». Так не буде! Вони не вважають українців за націю, за народ, за державу. Вони хочуть, щоб ми або стали манкуртами, рабами, забули, що таке Україна, що таке наша держава, а потім знову брали зброю і йшли за цю ж московію в інші держави вбивати невинних людей.
Олександр не загинув! Сюди прийшли орки й убили його! Убили на нашій землі. Це вони, сатаністи, прийшли сюди, на нашу землю, і вбили людину, яка мала свою родину, мала своїх дітей і повинна була їх виростити, виховати та розбудовувати Україну.
І не думайте, що винен тільки путін. Увесь той народ путіна і послав вбивати нас. Якби вони були проти, вони не дали б йому цього робити. А так вони радіють. Що більше нас убивають за добу, то більше вони радіють. Тому ми маємо бути єдиними і докластись до розпаду росії, як держави, щоб настав мир.
На кладовищі, звертаючись до учасників траурної церемонії, староста Довгалівського старостинського округу Олександр Томчук повідомив, що, Олександр Леонідович народився 11 вересня 1984 року народження в селі Довгалівка Погребищенського району Вінницької області.
У 1991 році пішов у перший клас Довгалівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після закінчення школи у 2000 році продовжив навчання в ПТУ 42 м. Погребище, де здобув професію механізатора.
У 2002 році був призваний до Лав Української Армії. Демобілізований у 2004 році. Переїхав в м. Київ і працював у ТОВ «Фірма «Спецгідромеханізація»» трактористом-екскаваторщиком.
Мобілізований до лав Збройних сил України 04 травня 2023 року. 11 листопада 2024 року в районі н. п. Іллінка Донецької області у бою за Україну, її свободу і незалежність водій відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти військової частини А0216 матрос Рабцун Олександр Леонідович загинув.
«Надзвичайно важко знаходити слова в такі хвилини. росія обірвала його майбутнє та залишила невимовний біль у серцях усіх, хто знав Олександра.
Майже два роки його рідні жили між надією та відчаєм. Чекали звістки, вдивлялися в телефон, молилися, сподівалися почути обнадійливі слова…
Жодні слова не здатні втамувати біль матері, яка втратила сина. Немає слів, які могли б загоїти рану в серцях рідних…
Від імені Погребищенської міської ради, виконавчого комітету та всієї нашої громади висловлюю щирі співчуття родині, близьким і друзям загиблого Героя.
Розділяємо з вами цей невимовний біль. Схиляємо голови перед вашою втратою. Розуміємо, що жодна підтримка не замінить найдорожчої людини, але хочемо, щоб ви знали: у цій скорботі ви не самі. Уся громада сьогодні разом із вами.
Подвиг Олександра назавжди залишиться в нашій пам’яті, а його ім’я — у літописі боротьби українського народу за свободу й незалежність.
Ми не маємо права забути тих, хто заплатив найвищу ціну за наше майбутнє. Наш обов’язок — пам’ятати, шанувати, підтримувати родини полеглих і передавати наступним поколінням правду про ціну української свободи. Сьогодні ми прощаємося з молодим Захисником, але не прощаємося з пам’яттю про нього. Вона житиме в серцях рідних, у вдячності побратимів, у пам’яті громади та в незалежній Україні, за яку він боровся»,- зазначив Олександр Томчук.
Побратим, морський піхотинець Володимир сказав, що Олександр до останнього подиху воював за честь і з честю загинув на полі бою, як справжній морський піхотинець, справжній нащадок козацького роду, справжній громадянин, який не на словах, а власним життям довів це. Вислів «Герої не вмирають» — це не пафосні слова, а правда життя. А подвиг нашого побратима — це те насіння, з якого зростатимуть покоління українців. Ним пишатимуться його родина, його рід та українська морська піхота.
Наш обов’язок — зберегти пам’ять про твій подвиг, побратиме, і продовжувати нашу спільну справу: знищувати ворогів України заради мирного життя на нашій землі.
«Висловлюю співчуття рідним Олександра і хочу вас запевнити, що морська піхота завжди готова підтримати вас і допомогти вам. Сила морської піхоти полягає не лише в особливому військовому вишколі, а насамперед у тому, що ми — єдина родина людей з особливим характером, якостями та цінностями. Серед нас немає випадкових людей.
Ми — родина, у якій побратимство, честь і гідність, любов до України є непорушними основами нашого життя.
Морський піхотинець, матрос Рабцун Олександр Леонідович, навіки залишається в строю, у нашій родині. Вічна слава і честь тобі, побратиме!,- зазначив Володимир та на знак збереження вічної пам’яті та визнання великої жертовності заради України сину Героя Артему передав прапор морської піхоти та берет морського піхотинця.
Дитячий духовий оркестр «Козачок» Гопчицького сільського будинку культури виконав «Гімн України», пролунали останні постріли військових на честь, шану і незабутню пам’ять про славного воїна, нашого земляка.
Олександр є взірцем мужності, патріотизму та незламності. Його ім’я навіки вписане в історію Погребищенської громади та України.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
