Не кличте слів. Я вже нічого не чую. Тепер - мовчання мій останній дім. Я в землю ліг, щоб ви ще день відчули, щоб ви жили, а я - залишусь в нім
16 травня 2025 року в останню дорогу усім селом та громадою проводжали воїна - Героя, жителя селища Погребище Перше, заступника командира бойової машини - навідника-оператора 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини, солдата Талалая Андрія Сергійовича.
Обабіч дороги, якою вирушив в останню путь справжній Герой, місцеві мешканці утворили живий коридор, стоячи на колінах з квітами.
Біля батьківського будинку після заупокійної панахиди зі словами співчуття до рідних і близьких покійного звернувся Благочинний Православної церкви України Погребищенської громади протоієрей отець Петро, який, зокрема, сказав, що тисячі синів і дочок жертвують своїм здоров’ям і життям заради кращої долі для нас та миру для України. Війна-це страшно, але рабство набагато гірше. Рашисти принесли на нашу землю геноцид української ідентичності. Вони прагнуть нас поневолити, а активних, патріотичних українців – знищити. Але ворог прорахувався. Українці стали на боротьбу із рашистським злом, як Давид проти Галіафа. Сьогодні ми боремось за збереження нашої нації. І ми віримо, що наші захисники зупинять це зло з Божою допомогою. Ми прощаємось із мужнім захисником нашим Героєм Андрієм. Але прощаємось тільки з тілом його, а душа його відлітає на небеса, щоб бути духовним нашим захисником. Він житиме своїм подвигом, своєю пам’яттю в наших душах і серцях. Царство Небесне і Вічний спокій усім тим, хто поклав найдорожче за нас - життя своє. Слава Україні. Слава Героям, які нас охороняють.
На кладовищі начальник управління соціального захисту населення Анатолій Тимощук у своєму виступі зазначив: «Талалай Андрій Сергійович народився 28 листопада 1998 року у селищі Погребище Перше. У 2014 році закінчив Немирівську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат ім. М.О. Некрасова Вінницької обласної ради. У 2017 році - Зозівський професійний аграрний ліцей Вінницької області, де здобув професію тракториста-машиніста сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва, слюсара-ремонтника, водія автотранспортних засобів. Мобілізований на військову службу 8 серпня 2024 року.
1 травня 2025 року, під час виконання бойового завдання та безпосередньо беручи участь у бойових діях по захисту незалежності Батьківщини, стримування та відсічі збройної агресії російської федерації проти України, під час артилерійського обстрілу противником після ураження FPV-дроном противника бойової машини БМП Bradley M2A2 в районі н.п. Яблунівка, Краматорського району, Донецької області Андрій загинув.
Він був зовсім молодий. З усмішкою, що могла зігріти навіть у найтемніший день. З добрим серцем, яке боліло за всіх - за родину, за друзів, за країну. Його вже немає поруч. Не буде більше тих дзвінків, голосу, сміху, порад, простого «все буде добре». Залишилася тиша. І біль. І порожнеча. Але є пам’ять - жива, палаюча, нестерпна. І є гордість, бо він був світлом у цьому жорстокому світі. Він — наш янгол, який тепер дивиться з неба.
Та він не загинув марно. Його життя - це ціна нашої свободи. Він жив як Герой і пішов як Герой. І поки ми пам’ятаємо його ім’я - він живий.
Від імені Погребищенської міської ради висловлюю найщиріші співчуття всім рідним і близьким Воїна.
Вічна тобі слава, наш солдате».
Поховали земляка-Героя з усіма почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України.
Вічна пам'ять і шана захиснику України! Ми повинні знати про кожного, хто пожертвував своїм життям, аби Україна стала вільною.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
