Погребищенська громада попрощалася із молодшим сержантом Сергієм Хоменком
28 вересня 2026 року у с. Довжок Погребищенської громади провели в останню земну дорогу санітарного інструктора медичного пункту 3 механізованого батальйону військової частини А4977, молодшого сержанта Хоменка Сергія Анатолійовича.
У церемонії прощання із захисником взяли участь рідні та близькі, представники духовенства, друзі, представники міської ради, побратими, жителі Погребищенської територіальної громади, що прибули розділити горе і підтримати родину загиблого воїна.
Священник Української Греко-католицької церкви отець Вадим, який відспівав захисника Батьківщини відповідно до релігійних канонів в будинку та на кладовищі, звертаючись до присутніх біля рідного дому Сергія сказав, що від сьогодні кожен із нас отримав ще одного ангела, ще одного заступника на небі. Спочилий воїн Сергій потребує нашої молитви. І це є та найбільша любов, яку ми можемо подарувати йому сьогодні. Він одягнув військову форму і пішов захищати нас, долучився до тих слів Спасителя, які говорять: немає більшої любові, ніж віддати життя за своїх рідних. Кожної секунди, перебуваючи у військовій формі, він ризикував власним життям заради інших. Воїн — це не просто людина у військовій формі. Воїн залишається воїном назавжди. Якщо він упав — він не перестає бути воїном. Якщо чоловік чи жінка стали воїнами, вони залишаються ними назавжди. Герої не вмирають. Вони не вмирають у вічній Божій пам’яті. Вони не вмирають у нашій пам’яті. Поки ми пам’ятаємо, молимося і говоримо про них — вони залишаються з нами. Сергію, дякуємо тобі за життя. Дякуємо за мужність. Дякуємо за те, що став на захист своєї землі, своїх рідних і кожного з нас. Нехай Господь прийме твою душу у Своє Царство, а пам’ять про тебе назавжди залишиться у наших серцях.
На кладовищі староста Очеретнянського старостинського округу Катерина Аркуша повідомила: «Сергій Анатолійович народився 04 грудня 1972 року. В 11 місяців залишився напівсиротою, - померла мати Валентина Гнатівна, зростав біля батьків покійної матері. Був добрим, спокійним та чуйним хлопчиною. В 1980 році пішов до першого класу Довжоцької школи, яку закінчив 1988 року. Потім вступив до Погребищенського медичного коледжу, який закінчив у 1992 році, де отримав спеціальність «Лікувальна справа». Цього ж року пішов працювати в Погребищенську районну лікарню на посаду «Акушер – ФАП» с. Довжок. У 1996 році з дружиною Наталією створили сім’ю, в якій виховували разом 5 дітей. Сини – Сергій, Олег та Василь, і доньки – Віталіна та Анастасія. Сергій та Олег на даний час теж боронять нашу державу від країни – агресора.
1997- 1998 роки працював на вагонно – ремонтному заводі учнем слюсаря.
1998-2001 роки прийнятий в члени КСП «Прогрес» с. Довжок. 2001- 2009 роки працював завідуючим ФАП с. Довжок.
2011-2014 роки працював різноробочим у СФГ с. Спичинці «Конкурент».
2015 – по 2018 роки працював на КЕВРЗ на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу та чистильник металевих виробів та деталей.
У 2019 році працював працював різноробочим у СФГ с. Спичинці «Конкурент», підсобним робітником на ТОВ «ГАЗТЕХ».
2023 - 2025 роки працював у ПФ ПРАТ «КЕВРЗ» чистильником металу та столяром 4 розряду.
Хоменко Сергій Анатолійович був призваний по мобілізації 9 серпня 2025 року до в/ч А 4977. Служив санітарним інструктором медичного пункту, молодшим сержантом. Злощасна війна внесла свої корективи – 21 вересня 2026 року в лікарні імені Мечникова м. Дніпра, вірний солдат нашої держави Сергій Анатолійович помер.
Від імені Погребищенської міської ради, виконавчого комітету та Очеретнянського старостинського округу висловлюю щирі співчуття родині, друзям та побратимам Хоменка Сергія Анатолійовича. Розділяємо пекучий біль вашої втрати, доземний уклін, вічна пам'ять та вічна слава нашому Захисникові! Слава Україні!».
Представник військової частини А4977, товариш Сергія, молодший сержант Андрій, сказав: «Дорогі друзі, родино, побратими! Сьогодні ми зібралися провести в останню путь нашого побратима, воїна, друга — Сергія Хоменка. Людину, яка за час нашого знайомства показала себе з найкращої сторони. Він був для нас підтримкою в усьому. Завжди міг допомогти — не тільки словом, а й ділом. Для мене Сергій був справжнім другом і товаришем. Разом ми пройшли і підготовку, і багато військових буднів. Ділили одну палатку, одну хату, одну кімнату, жили поруч, разом переживали труднощі, ділилися тим, що мали. Є люди, про яких можна багато говорити, але жодними словами не передати того, що ти відчуваєш, коли втрачаєш такого побратима.
Сьогодні важко знайти слова, які могли б описати цей біль. Висловлюю найглибші співчуття родині, дітям, онукам, усім рідним і близьким Сергія.
Для мене було великою честю служити поруч із ним, знати його, називати своїм другом і побратимом. Сергію, дякую тобі за все. За дружбу, за підтримку, за кожну спільно проведену хвилину, за те, що був поруч. Ти назавжди залишишся у нашій пам’яті, як справжній побратим і Воїн.
Світла пам’ять тобі, Сергію. Честь була знати тебе. Честь була служити разом із тобою. Вічна пам’ять Герою. Слава Україні!». Він також висловив слова подяки від імені командування військової частини керівництву громади та всім, хто долучився до організації та проведення віддання останніх військових почестей побратиму Сергію.
Поховали земляка-Героя з усіма почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України.
Ім’я Сергія є взірцем мужності, патріотизму та незламності. Воно навіки вписане в історію Погребищенської громади та України.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
