Відкрили меморіальні дошки на честь воїнів Збройних сил України в селі Черемошне
25 листопада 2025 року у селі Черемошне Погребищенської територіальної громади відкрили меморіальні дошки загиблим військовослужбовцям України Шоломіцькому Дмитру Івановичу, Огірчуку Руслану Ігоровичу, Ваколюку Тарасу Сергійовичу та Брозінському Олександру Анатолійовичу.
Церемонія відкриття відбулася за участі батьків та рідних загиблих воїнів, їхніх друзів, односельчан та мешканців територіальної громади, учнів та вчителів місцевої школи, побратимів, духовенства, керівництва та працівників Погребищенської міської ради.
ШОЛОМІЦЬКИЙ Дмитро Іванович народився 6 квітня 1987 року в с. Черемошне Погребищенського району Вінницької області. В 1994 році пішов до першого класу Черемошненської школи. Середню освіту здобув у Степанківській школі, яку закінчив у 2002 році. Далі закінчив ВПУ №42 м. Погребище, отримавши спеціальності газоелектрозварювальника та водія категорії «С». З 2005 року розпочав трудову діяльність в ТОВ «Хлібодар» с. Черемошне, де спочатку працював різноробочим, а потім – охоронцем. Дмитро 22 березня 2022 року взяв до рук зброю та щодня пліч-о-пліч з побратимами наближав перемогу. 6 березня 2023 року в останню дорогу усім селом та громадою проводжали воїна Шоломіцького Дмитра Івановича, який героїчно загинув в районі м. Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області 1 березня 2023 року.
ОГІРЧУК Руслан Ігорович народився 5 червня 2004 року в селі Черемошне. У 2010 році пішов до першого класу Черемошненської школи. Навчаючись у школі з 2010 по 2019 роки, Руслан Ігорович був старанним, добросовісним та відповідальним учнем, школу закінчив на відмінно. Завжди був готовий прийти на допомогу, мав багато друзів. Після закінчення школи вступив до ВПУ-42 м. Погребище, де отримав спеціальність електрозварювальника та водія категорії «С». Мріяв стати військовим, тому з липня 2023 року пішов добровольцем на фронт, взявши до рук зброю. 27 серпня 2024 року в с.Черемошне провели в останню путь відважного воїна, сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти інженерно саперного батальйону військової частини, солдата ОГІРЧУКА Руслана Ігоровича.
ВАКОЛЮК Тарас Сергійович, народився 13 березня 1989 року в селі Черемошне. З 1995-2003 роки навчався в Черемошненській школі І-ІІ ступенів. З 2003-2005 роки навчався в Степанківській школі І-ІІІ ст. В 2007 році закінчив Вінницький професійний машинобудівний ліцей, де здобув професію кухаря -кондитера. 2015-2016 роках був учасником АТО. Призваний до лав ЗСУ 18 жовтня 2022 року. Проте жахлива війна забрала життя відважного Захисника України. 16 жовтня 2024 року під час виконання бойових завдань, повʼязаних із захистом Батьківщини, в районі населеного пункту Кремяноє, Курської області, російської федерації, житель с. Черемошне, водій відділення забезпечення 2 мінометного взводу 3 мінометної батареї 2 механізованого батальйону військової частини, солдат ВАКОЛЮК Тарас Сергійович, загинув.
БРОЗІНСЬКИЙ Олександр Анатолійович, народився 30 серпня 1973 року в селі Булаї Погребищенської громади. Тут пройшло його дитинство та роки юності. Після закінчення Булаївської восьмирічної школи, Олександр вступив до професійно-технічного училища залізничного транспорту м. Козятин. До призову у армію працював у м. Козятин за фахом. Потім доля завела його в село Черемошне, де він одружився. Все своє свідоме життя присвятив мирній професії сільського господарства: вирощував хліб. Ніколи не думав про те, що доведеться бути воїном. Скуштувати військового хліба Олександру довелося чимало. У 2014 році був призваний в АТО, де захищав від ворога східні рубежі нашої держави. У 2022 році добровольцем пішов захищати країну від повномасштабного вторгнення. На всіх ділянках боротьби не жалів свого здоровʼя, клав на вівтар своє життя. Під час виконання бойових завдань у найгарячіших точках України, Олександр потрапив в полон до ворога. В кінці грудня 2023 року після важкого поранення був повернутий з полону і після цього лікував свої травми. Весь тягар цього процесу впав на сімʼю, яка хотіла поставити його на ноги. Вороги зруйнували його плани, його життя, але в стосунках з людьми він завжди був порядним, відданим, відповідальним, щирим і чесним, своїм оптимізмом зігрівав серця усіх, хто його знав та був поруч. Тривала реабілітація, хірургічні операції надломили його здоровʼя. 4 квітня 2025 року зупинилося серце безстрашного воїна.
Під музичний супровід рідні загиблих воїнів відкрили меморіальні дошки, до яких учасники заходу поклали квіти.
Присутні, схиливши голови в хвилині мовчання, віддали данину шани світлій пам’яті Дмитра, Руслана, Тараса, Олександра та всіх воїнів, загиблих у боротьбі за свободу, територіальну цілісність та єдність України.
«Вшaнувaння пaм’ятi людей, якi вiддaли свoє життя зa нaшу держaву, – нaш святий oбoв’язoк. Серед них і ваші односельчани – Шоломіцький Дмитро Іванович, Огірчук Руслан Ігорович, Ваколюк Тарас Сергійович та Брозінський Олександр Анатолійович – вони були спрaвжніми пaтрioтами, які боролись за суверенітет та цілісність України і віддали життя за наближення миру та спокою на рідній землі.
Життя їх обірвала війна… обірвала мрії та задуми кожного з цих хлопців. Вони любили життя, шанували рідних, поважали людей, були добрими, привітними. Але це все в минулому.
Ми з болем оплакуємо синів України. Розуміємо, що жодні слова співчуття не зменшать біль втрати, жодне слово не втамує тугу в серці – ні через рік, ні через десятки років.
Війна завжди забирає найкращих. Вони дійсно герої, бо сповна виконали свій громадянський обов’язок перед Батьківщиною, дотримавшись найвищої Божої заповіді: немає більшої любові, ніж покласти своє життя за життя інших.
Кiлькa рoкiв тoму ще нiхтo не мiг нaвiть пoдумaти, щo у нашій державі люди будуть гинути нa вiйні... Цей стрaшний сoн, нa жaль, стaв реальністю.
Кожен із загиблих воїнів залишиться у нашій пам'яті, янголами у небесах, вдячність за їхній подвиг житиме у серцях українців, у піснях, що їх співає народ, в обелісках та меморіалах.
Тoж дaвaйте шaнувaти пам'ять наших герoїв, не зaбувaти прo тих, хтo пoкинув цей світ, зрoбивши неoцiненну пoслугу для всіх нaс в ім'я щaсливoгo мaйбутньoгo нaшoї держaви!
Схиляю голову низько перед пам’яттю і подвигом славних синів України.
Низько вклоняюсь їх батькам та рідним. Навіки в нашій пам'яті!
Герої не вмирають!», - сказав у своєму виступі Погребищенський міський голова Сергій Волинський.
Дочка загиблого Дмитра Шоломіцького Іванна та екскурсовод Погребищенського краєзнавчого музею ім. Н. Присяжнюк Юлія Коновалова зачитали свої авторські вірші.
Зі словами скорботи до присутніх звернулися начальник відділу групи документального забезпечення 4 відділу Вінницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Володимир Свящук та побратим Руслана Огірчука лейтенант Владислав Херовінчук.
З великoю гoрдiстю i з глибoким сумoм вчителі Черемошненської школи Марія Петренко, Тамара Наумчук, Катерина Поліш рoзпoвiли прo своїх учнів - загиблих Героїв. Олена Коваленко, вчителька сина загиблого Олександра Брозінського поділилася спогадами про його батька – товариша дитячих років, сусіда.
Освятили дошки священнослужителі Православної церкви України Погребищенської громади та разом з присутніми помолилися за упокій душ загиблих Героїв.
Імена загиблих воїнів-Героїв назавжди вписані в історію України та Погребищенської громади.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
